2 квітня 2005 року відійшов до вічності 264-й Папа Римський Іван Павло ІІ (світське ім’я Кароль Юзеф Войтила), який був першим папою з польським походженням. Протягом 26 років він очолював Католицьку Церкву та увійшов в історію як консерватор, антикомуніст і миротворець.

Прощання з папою римським Іваном Павлом II і його похорон стали наймасовішою церемоніальною подією в історії людства. 300 тисяч осіб були присутні на траурній літургії, 4 млн паломників проводили намісника Святого Петра з життя земного в життя вічне (з них понад мільйон – його земляки – поляки); понад мільярд вірян, що належать до різних християнських конфесій і які сповідують різні релігії, молилися за упокій його душі; 2 млрд глядачів стежили за церемонією у прямому ефірі.

На похорон понтифіка з’їхалися понад 100 глав держав та урядів. Україну представляв президент Віктор Ющенко. Поховали його 8 квітня 2005 у Ватиканському Соборі Святого Петра поруч з мощами святого апостола Петра.

Кароль Войтила народився у 1920 році поблизу Кракова. Навчався у Ягеллонському університеті, але його студентські роки припали на роки війни і під час окупації юнакові довелося таємно відвідувати заняття у «підпільному університеті». В ті ж роки приєднується до таємного католицького товариства «Життєдайний розарій», що і спонукало його стати священником.

Інтронізація відбулася в жовтні 1978 року, новий Папа Римський взяв ім’я Іван Павло ІІ. Християнство в ті часи зіткнулося з глобальними викликами: Холодна війна і постійна комуністична загроза (як з боку більшовиків, так і західних лівих), війни, авторитарний гніт, сексуальна революція, популяризація абортів. Новому папі довелося керувати Католицькою Церквою в дуже складний час та втілювати в життя рішення ІІ Ватиканського Собору, що було не так вже й просто.
Папа з польським походженням став консолідуючою фігурою для Східної Європи.

Це сприяло зростанню авторитету Католицької Церкви та розгортанню антикомуністичних рухів. Польська «Солідарність» була тісно пов’язана з Католицькою Церквою, а священники стояли разом із своїм народом в боротьбі за демократичну Польщу.

В морально-етичних питаннях Іван Павло ІІ залишався послідовним консерватором. В часи його керівництва Церква зберегла непримиренну позицію щодо абортів і засобів контрацепції, гомосексуальних «шлюбів» та евтаназії. Понтифік засудив також деякі небезпечні віяння всередині самої Церкви, як-от «теологію звільнення» (вона давала сприятливий ґрунт для поширення лівих ідей в Латинській Америці), і зберіг традиційну соціальну доктрину Церкви.

Папа Іван Павло ІІ багато зробив для покращення міжконфесійних відносин християн. Він особисто зустрічався з Константинопольським патріархом і єпископом Кентерберійським та провів з ним спільну службу. Понтифік зробив чимало для налагодження відносин із протестантами та запам’ятався світу як папа, який вибачився за помилки Католицької Церкви. Він перепросив за антисемітизм, помилки колоніалізму та несправедливе ставлення до жінок у минулому. Папа реабілітував і деяких відомих діячів, що були раніше засуджені: Галілео Галілея, Яна Гуса, Мартіна Лютера та інших.

Ці та інші його дії суттєво підняли авторитет Католицької Церкви у світі, а ім’я Івана Павла ІІ і сьогодні католики згадують з особливою пошаною та захопленням.

За джерелами інтернет-ресурсів