Владика Микола Семенишин уділив дияконські свячення під час візиту у парафію села Грабівка
У суботу, 27 грудня, у день, коли наша Церква вшановує первомученика й архидиякона Стефана, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, здійснив душпастирський візит до парафії Різдва Христового села Грабівка, Боднарівського протопрессвітеріату, з нагоди храмового свята, яке парафіяльна спільнота відзначала напередодні.
Урочисте дійство розпочалося із зустрічі Єпископа на церковному подвір’ї, після чого всі присутні увійшли до храму, де розпочалася Архієрейська Божественна Літургія. У часі моління Владиці Миколі співслужили адміністратор парафії о. Дмитро Буржмінський, протопресвітер Боднарівського протопресвітеріату о. Ігор Гаврилів, а також численно запрошені священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Звертаючись до вірних зі словом проповіді, Владика Микола наголосив, що завершення святого Ювілейного року є «гарною нагодою, щоби переосмислити і обдумати спосіб свого життя, спосіб наших відносин із ближніми, але особливо — наших відносин із Богом». За його словами, Різдво є «дуже гарним і дуже важливим святом для християн», адже саме в ньому «Господь Бог у видимий спосіб виявляє свою безмежну любов до людини».
Роздумуючи над таємницею Воплочення Божого Сина, Архієрей звернув увагу на людський вимір Різдва. Він нагадав, що Марія і Йосиф переживали труднощі ще від моменту народження Спасителя: «Марія подорожує з Йосифом і не має де народити Спасіння світу», а «пологовим домом стає проста, убога стаєнка». Владика підкреслив, що першими, хто приходить поклонитися Христові, були «прості, звичайні пастушки», а згодом і царі, які «визнають, що це Дитя є справді Божим Сином, є Богом».
У третій день різдвяних свят, за словами проповідника, Церква в особливий спосіб вшановує святого первомученика й архидиякона Стефана:
«Мученик означає свідок, — зазначив Владика Микола. — Святий Стефан є першим свідком любові Бога до людини і людини до Бога».
Він наголосив, що велич святого полягає не лише в його смерті, а в тому, як він її прийняв: «Коли Стефана каменують, він молиться за тих, що його вбивають: “Господи, прости їм, бо не знають, що роблять”».
Проводячи паралелі з сьогоденням, проповідник визнав, що прощення є надзвичайно важким, особливо в умовах війни. «Ми з власного досвіду знаємо, як нелегко прощати і молитися за того, хто тебе вбиває», — сказав він. Водночас приклад Пресвятої Богородиці та святого Стефана, за його словами, показує, що це можливе: «Навіть якщо з людського погляду це здається неможливим, воно можливе для того, хто довіряє Богові».
На завершення проповіді Владика Микола закликав вірних до молитви, щоби в серцях «не було ненависті», а «панували Божа любов, Божа радість, Божий мир і Божий спокій». Він наголосив, що Христос сьогодні промовляє до кожного: «Не бійтеся. Я — Еммануїл, що значить: “З нами Бог”». Архієрей додав, що Господь є Тим, «Який не відходить десь далеко, але завжди залишається Богом, Який є з нами».
Особливо урочистим моментом події стали дияконські свячення, під час яких Владика Микола рукоположив у дияконський сан піддияконів Івана Цимбалістого та Дмитра Сеніва. Згідно з церковним уставом, дияконські свячення відбулися після освячення Євхаристійних Дарів.
На завершення Божественної Літургії Владика Микола ще раз привітав вірних із храмовим святом та звернувся зі словами вдячності до адміністратора парафії о. Дмитра за ревне служіння і турботу про парафіяльну спільноту.
Згодом зі словом подяки виступив о. Ігор Гаврилів, який висловив вдячність Єпископу за батьківську опіку, спільну молитву та звершення важливої історичної події. Він зазначив, що це велика подія для храмової спільноти, адже вперше за 140 років існування храму в ньому було звершено дияконські свячення.
Нововисвячені диякони Іван Цимбалістий та Дмитро Сенів подякували Владиці Миколі за уділення Таїнства Священства, а також звернулися зі словами вдячності до своїх рідних і близьких за підтримку та молитву на шляху до цього важливого моменту в їхньому житті.
У відповідь Владика Микола побажав дияконам завжди зберігати той внутрішній трепет серця, з яким вони приступили до сьогоднішнього служіння, наголосивши, що священство — це відповідальна і нелегка праця, однак «у Бозі немає нічого неможливого», і Господь завжди підтримуватиме їх у служінні.
На завершення у храмі лунало Многоліття. Після цього Владика Микола уділив присутнім архієрейське благословення, а згодом відбулося святкове мирування.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ