У понеділок, 10 листопада, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин очолив заупокійні богослужіння з нагоди 25-х роковин від дня відходу до вічності ісповідника віри — митр. прот. Михаїла Косила.

Моління відбулися у храмі Чуда Архистратига Михаїла, що в селі Дора, Коломийської Єпархії УГКЦ, — у святині, де в часи підпілля діяла духовна семінарія, ректором якої був покійний священнослужитель.

Митрополиту Володимиру співслужили Владика Василій Івасюк, Єпарх Коломийський, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архиєпархії, Владика Петро Голіней, Єпископ-помічник Коломийської Єпархії, а також чисельно зібране духовенство Івано-Франківської Митрополії.

Під час Божественної Літургії архієреї та священнослужителі піднесли щиру молитву за упокій душі покійного о. Михаїла — ревного пастиря, ісповідника віри та духовного наставника численних поколінь священників.

Звертаючись до присутніх із проповіддю, Владика Володимир наголосив на значенні постаті о. Михаїла у житті Української Греко-Католицької Церкви:

«Ми сьогодні зібралися, щоб подякувати Богові за життя і служіння отця Михаїла Косила, який у часи комуністичного безбожництва був вірним пастирем, стояв поруч зі своїм народом і не зрадив покликання. Господь посилає таких людей у важкі часи, щоб підтримати інших у вірі, щоб їхня любов до Бога світила навіть у пітьмі переслідувань».

Архієпископ пригадав, що отець Михаїл був прикладом жертовного служіння, який не шукав особистої вигоди, а «навчав молодих семінаристів і запалював у них іскру любові до Бога, навіть тоді, коли Церква була в підпіллі». Його покликання, за словами проповідника, стало знаком живої присутності Бога серед людей, що страждали від безвір’я.

«Сьогодні, — продовжив Владика, — коли ми маємо можливість вільно молитися і служити, мусимо пам’ятати тих, хто у важкі часи зберіг віру. Приклад отця Михаїла — це для нас запрошення до ревності, до вірності, до глибокого служіння Богові й українському народові. Він навчив нас, що священник покликаний не до спокою, а до жертовності, до ведення людей до Господа».

Наприкінці Архієрей подякував усім присутнім і закликав черпати силу з прикладу о. Михаїла: «Його життя — це зерно, що впало в добру землю і принесло рясний плід. Хай його молитви підтримують нас, а його дух служіння живе серед нас і сьогодні».

Після Літургії відбулася панахида на могилі покійного, під час якої вірні спільно молилися за упокій його душі. Опісля до присутніх звернувся Владика Петро Голіней, учень о. Михаїла, який процитував рядки з вірша свого духовного наставника:

«Всі терпіння я приймаю,

На свій хрест не нарікаю.

Для життя прийде кінець —

Я безсмертну душу маю,

І для неба зберігаю —

Там життя її вінець…».

«Цими словами, — зазначив Владика Петро, — отець Михаїл підсумував усе своє життя, сповнене випробувань і терпінь. Його приклад ще раз доводить, що Христова Церква — непереможна: ворог може переслідувати й нищити нас, але Господь завжди дбає про Своїх людей і посилає добрих пастирів».

На завершення відбулося освячення пам’ятника на подвір’ї батьківської хати митр. прот. Михаїла Косила, де колись діяла підпільна семінарія, а нині розташований її музей.

Після короткого подячного слова Владики Василія та спільної молитви за Україну «Боже Великий, Єдиний» присутні мали нагоду оглянути експозиції музею.