Бог завжди дотримує свого слова: Владика Петро Лоза у Старуні
Кожного місяця прикарпатське село Старуня, що на Богородчанщині, стає центром молитви для тисяч паломників, які приїжджають сюди, щоб занести свою молитву до Господа — за мир, за перемогу, за українське військо, а також подякувати Богу за Його присутність у нашому житті.
У середу, 29 жовтня, у Старуні відбулися чергові щомісячні молитовні чування. Цього разу їх очолив Владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський. Разом із Владикою участь у молитві взяли 65 священників з Івано-Франківської Архієпархії, Коломийської, Сокальсько-Жовківської та Стрийської єпархій. Це — найбільша кількість священників, які коли-небудь брали участь у чуваннях від моменту їх заснування у 2018 році. Про це йдеться на сайті відпустового місця.
Помолитися й просити благословення за посередництвом блаженного Симеона Лукача зібралися понад три тисячі прочан з різних куточків України.
Молитовна програма розпочалася в храмі святих апостолів Петра і Павла вечірнею, яку очолив Владика Петро у співслужінні з о. Артуром Морозом. Після молитви Архієрей виголосив науку, у якій поділився духовними роздумами про людське покликання і силу Божої присутності.
Наука Владики Петра Лози
Звертаючись до паломників, Владика подякував їм за присутність у цьому святому місці — місці, де колись засвітилася свічка мученицької вірності, що не згасла навіть серед темряви переслідувань.
Він наголосив, що блаженний Симеон Лукач став саме тією свічкою для нашої Церкви — свідком віри, який горів любов’ю до Бога, навіть коли світ намагався загасити світло.
«Ми приходимо сюди, щоб зачерпнути світла від тієї свічки, — сказав Владика, — Щоб дозволити Богові торкнутися наших сердець і запалити в нас віру, якою жив блаженний Симеон. Віру, якою ми хочемо світити й свідчити у світі, який часто не розуміє Бога і відходить від Нього».
Далі проповідник підкреслив, що справжня дорога віри ніколи не є легкою. Вона кам’яниста, стрімка, але веде до вічного життя, якщо людина дозволяє Богові провадити нею.
«Бог вклав у серце кожного з нас прагнення бути подібним до Нього. Ми створені на Божий образ, і все життя маємо навчитися уподібнюватися до свого Творця», – зазначив він.
Пригадуючи слова блаженнішого Любомира Гузара, Владика наголосив, що найбільша мета людини — залишитися людиною з великої літери.
«Це можливо лише тоді, коли ми спрямовуємо свій погляд на Бога, адже Він, ставши людиною, показав, якою справді має бути людина — здатною любити, прощати і нести світло», — підкреслив Єпископ.
Архієрей заохотив усіх дозволити Господу торкнутися їхніх сердець, аби запалити в них ту віру, яка не гасне навіть у темні часи війни, болю чи розчарувань.
Хресна Дорога
Після науки вірні вийшли до джерела Божої Матері Неустанної Помочі, де Владика здійснив Чин освячення води. Кожен прочанин міг набрати її для себе та своїх рідних.
Далі розпочалася Хресна дорога, яку провадив о. Володимир Лукашевський. Цього разу її розважання торкалися теми вибору, довіри та стійкості у вірі.
«Як часто і ми стоїмо перед вибором і схиляємося до того, що легше. Обираємо зручне, безпечне, прийнятне для більшості. Світ підказує: не виділяйся, не ускладнюй собі життя. А Христос тихо нагадує: “Йди за Мною”», — йшлося у розважаннях, які в тиші слухали прочани.
«Взяти на себе хрест сьогодні — означає довіритися Богові. Прийняти життя з усіма його обставинами, з ранами, яких не можна обійти, — звучало далі. — Бо без любові несення хреста перетворюється лише на тягар, а з любов’ю — стає дорогою до Воскресіння».
«Бути християнином — це не означає ніколи не падати. Це означає щоразу вставати. Це означає знати, Хто є джерелом сили, Хто вдихає відвагу, Хто допомагає повстати з гріха і рухатися вперед».
Не оминули і теми спокуси відкласти життя «на потім»:
«Ми кажемо собі: ще встигну, ще помолюся, ще почну жити по-справжньому завтра. Та завтра може й не настати. Бо життя — це тут і тепер. Ісус, Який підводиться втретє, навчає нас: навіть коли здається, що вже немає сенсу, треба встати. Треба жити, діяти, любити — тут і тепер».
А наприкінці лунали слова, які покликані були вкарбувалися у серця паломників:
«Христос віддає Себе цілковито, а ми часто вагаємось навіть у малому. Любов, яка не має часу, — це не любов. Його руки, розпростерті на Хресті, — це обійми, у які Він хоче прийняти весь світ».
Архієрейська Божественна Літургія
Завершальною частиною чувань ставмолебень до блаженного Симеона, який провадив о. Юрій Сидір, та Архієрейська Божественна Літургія у новій підземній базиліці, яку очолив Владика Петро у співслужінні численного духовенства.
У своїй проповіді Архієрей роздумував над уривком з Євангелія від Луки, де Христос утихомирює бурю на морі. Він наголосив, що ця подія є образом Божої сили, здатної втихомирити будь-яку бурю — навіть бурю війни чи страху в серці.
«Присутність Ісуса в нашому човні — це вже запорука спокою. Бо там, де є Христос, буря не має влади», — сказав він.
Під час чувань усі священники уділяли Таїнство Сповіді, щоб кожен міг примиритися з Богом.
На завершення Божественної Літургії вірні помолилися в наміренні Святішого Отця Папи Лева, щоб отримати повний відпуст, а відтак о. Юрій Сидір висловив подяку Владиці Петру за його візит, молитву, науку та благословення.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ