126 років тому Митрополит Андрей Шептицький був інтронізований на Станіславівську Катедру. Які плоди його праці на теренах Прикарпаття?
20 вересня минає 126 років від моменту, коли праведний Митрополит Андрей Шептицький, після своєї єпископської хіротонії 17 вересня 1899 року, був інтронізований на Єпископа Станіславівської Єпархії. Пропонуємо вам короткий, проте цікавий матеріал, як великий церковний діяч керував Станіславівською Єпархією (нині — Івано-Франківська Архієпархія) упродовж одного року та чим запам’яталося його архієрейське служіння на теренах Прикарпаття.
Призначення на Єпископа
Своє служіння в Станіславові Владика Андрей розпочав у 1899 р. 2 лютого 1899 тодішній імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславівського єпископа. 17 вересня 1899 відбулась єпископська хіротонія, а 20 вересня 1899 — інтронізація на Станіславівську катедру.
Цікаво, що майбутній Митрополит Андрей своє Архієрейське служіння розпочинав саме в нашому місті, очолюючи Станіславівську Єпархію до 12 грудня 1900 року. Попри не довгий період служіння на Прикарпатті, цей час був неабияким плідним для Станіславівської Єпархії.
Відомі твори Архієрея
За час єпископства у Станиславівській Єпархії Андрей Шептицький написав до вірних шість послань: Перше слово Пастиря (до вірних), Наша програма (до духовенства), Правдива віра (до вірних на Буковині), Християнська родина (до духовенства та вірних), До моїх любих гуцулів (гуцульським говором), На грані двох віків (до духовенства та вірних).
Єпископська діяльність на теренах Прикарпаття
Період єпископства у Станіславові тривав недовго — 14 місяців. За цей короткий інтервал встиг відвідати багато парафій, ознайомитись з їхнім життям. Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів Греко-Католицької Церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірними. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом («До моїх любих гуцулів»): «Періш усего Ви, дєді і нені христєнецкі, сокотіт свої ґіти вид згіршення».
Послання Владики були результатом його спілкування та співпраці з різними верствами. В особі нового Єпископа греко-католицьке духовенство, інтелігенція, міщани ремісники й різночинці, сільські господарі, молодь знайшли покровителя, який допомагав їм втілити чимало шляхетних задумів.
Один із кроків відродження народу, який ініціював Андрей Шептицький, торкнувся прикарпатського міста Коломия. В лютому 1900 року на свято Стрітення Господнього з дводенним візитом до Коломиї приїхав Станиславівський Єпископ Андрей Шептицький. Під час перебування тут найбільше уваги він приділив дітям і молоді. Архієрей відвідав гімназію та школи, де був присутній на заняттях з релігії. Після уроків спілкувався з отцями-катехитами та учнями середніх і старших класів гімназії.
Ось як у суботньому номері газети «Діло», в рубриці «Письма зъ краю», висвітлювали візит єпископа до міста: «Въ дняхъ 14 и 15 лютого гостивъ Преосв. Епископъ станиславôвскій въ тутешнôй рускôй ґімназіи. Прислухувавъ ся екзортамъ о. Войтѣховского въ середнôмъ и высшôмъ вôддѣлѣ, вôдчитавъ службу Божу для ученикôвъ въ тутешнôй церквѣ». З урочистої проповіді Владики, яку він виголосив з амвону перед старшокласниками, особливої уваги заслуговують його слова про обов’язки освіченої молоді перед своїм народом. Архієрей закликав студентів у своїй праці опиратися на Слово Боже, приклад Ісуса Христа: «що кожный зъ нихъ повиненъ старати ся, щобы наука и етика Христа були “двигненємъ” для него самого и для многихъ».
15 лютого 1990 року Кир Андрей відслужив Службу Божу в коломийській церкві Святого архистратига Михаїла, де виголосив глибоку проповідь для вірних, які заполонили храм. Закінчивши богослужіння, продовжив візити до коломийських шкіл, де спілкувався з учителями й учнями, цікавився їхньою працею і навчанням.
Оздоба Архікатедрального собору та дбання про священничі покликання
На запрошення Єпископа Шептицького західноукраїнський художник Юліан Маркевич оздобив Станіславівську Катедру фресками візантійського стилю. Владика подбав також, щоб австрійський уряд виділив земельну ділянку та 300 тис. корон для побудови єпархіальної семінарії у Станіславові.
Підсумки
Загалом у своїй праці, навіть у короткий період єпископства в Станиславові, Шептицький показав надзвичайну здатність гуртувати навколо себе людей, зосереджуючись на майбутньому, тобто дітях і молоді. Цей акцент і пояснює значна увага Владики на учнів коломийських шкіл та гімназії. Кир Андрей не оминув нагоди укріпити гімназистів у християнських цінностях та національному дусі. Можна з певністю сказати, що ці діти і юнацтво, отримавши стимул до розвитку, зробили чималий внесок у закладання міцних основ як у розвиток Української Греко-Католицької Церкви, так і теперішньої України.
Довідково:
Митрополит Андрей Шептицький (Глава УГКЦ: 1901–1944 рр.) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, що на Яворівщині. За час свого служіння значно розбудував Греко-Католицьку Церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Зазнавав утисків більшовиків. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби.
Матеріали, використані у публікації:
1. Андрій Яремчук. Єпископ Станиславівський Андрей Шептицький і Коломия в 1900 році. Патріярхат. Режим доступу: https://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/yepyskop-stanyslavivskyy-andrey-sheptytskyy-i-kolomyia-v-1900-rotsi/ (дата звернення: 19.09.2025 р.).
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ