Сьогодні, 6 грудня, наша Церква, а особливо — наш народ, вшановує пам’ять святого Миколая Чудотворця, єпископа Мирлікійського, якого знаємо як доброго, люблячого та милосердного святого.

Народився він 15 березня 270 р. в античному місті Патара, що на території Туреччини. Його батьки були дуже ревними християнами, які показали Миколаю власним прикладом, як потрібно любити Бога і ближніх. Згодом він прийняв вагоме рішення – присвятити себе служінню Господу Богу.

Святий Миколай був дуже здібним хлопцем, тому поїхав на навчання до Мир, де його висвятили на диякона і на священника. Після смерті батьків залишився великий спадок, який міг би забезпечити йому безтурботне життя в розкошах до кінця життя. Однак він, натхнений двома заповідями любові, передає поступово усе майно вбогим, не залишаючи для себе нічого.

Святого Миколая висвятили на єпископа Мир в провінції Лікії у дуже важкі часи переслідування римськими “вождями” проти християнства. Однак він ревно боронив Христову віру, не поклоняючись їхнім “божкам”. Святий Миколай все ж таки дочекався легалізації християнства і навіть мав честь бути присутнім на Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї.

Помер єпископ близько 342 р. і одразу ж після своєї смерті прославився даром творіння чудес і тоді до його імені почали додавати всім відомий тутул – Миколай Чудотворець.

Також слід сказати про його мощі, які декілька століть перебували у Малій Азії, а в другій половині XI століття цю землю захопили магометани, які руйнували та спустошували усе, що було на їхньому шляху.

Тому італійські купці, які знали за його святість, викрали мощі і 9 травня 1088 р. прибули до м. Барі в Італії, де почались творитись чуда. Згодом папа Урбан II 1089 р. установив свято перенесення мощей святого Миколая 22 травня за юліанським календарем. У Київській Русі швидко запровадили це свято. Тобто, почали святкувати і теплого, і зимного Миколая.

Цікаві факти: 

1) Святий Миколай є ще й покровителем мореплавців, тому що він за своє життя був пов’язаний з рибальством.

2) Його любов до ближнього не припинилась після закінчення земної мандрівки, а символічно відживляє, коли він тисячі і тисячі дітей обдаровує подарунками.

3) У наших краях ще з давніх часів з’явився звичай почитання його ікон. Ікони були у кожній християнській оселі і за їх кількістю мали друге місце після Пречистої Діви Марії.